Він працював із різними театральними трупами, грав у п’єсах, ревю та оперетах. Однак справжню популярність йому принесли кінофільми, яких на його рахунку понад сто. У період нацизму він був найбільш високооплачуваним актором Німеччини. У статті розповідаємо про життя та успіх легенди німецького кіно родом із Гамбурга — Ганса Альберса. Більше на hamburgski.eu.
Ранні роки та шлях до акторської кар’єри
Ганс Альберс народився 22 вересня 1891 року в гамбурзькому районі Санкт-Георг і був шостою дитиною в родині м’ясника. Після закінчення училища він навчався на торговця й працював за спеціальністю у Франкфурті-на-Майні у фірмі, що торгувала шовком. Але мрія стати актором не залишала юнака, і за фінансової підтримки своєї матері Ганс почав брати приватні уроки театральної майстерності.
З часом Альберс залишив торгівельну справу й повністю присвятив себе театру. Свою першу роль він отримав у Франкфурті в 1911 році, а згодом працював на сценах поблизу Гамбурга. У 1914 році Ганс Альберс проявив себе на сцені театру Талія в рідному Гамбурзі, але його кар’єра була перервана через Першу світову війну та призовом на Західний фронт, де згодом він отримав серйозне поранення й був вимушений повернутися додому.
Після одужання від серйозної травми, у 1917 році, Ганс Альберс отримує запрошення до Берліна, де він починає виступати в «Метрополь-театрі», насамперед у комедійних ролях. Молодий актор вважав будь-які ролі чудовим додатковим заробітком, тож у цей період співпрацював із різноманітними театральними трупами, з’являвся на сцені у спектаклях, ревю та оперетах, поступово виборюючи все більше визнання. Його першим великим успіхом стала роль Густава Туніхтгута у виставі за п’єсою Фердинанда Брукнера «Злочинець».
Популярність під час Другої світової війни
Популярність до актора з Гамбурга прийшла досить швидко, і вже наприкінці 1920-х років на його рахунку було понад 100 «німих» фільмів», а у 1929 році Ганса Альберса можна було побачити та почути в ролі велосипедиста в першому німецькому звуковому фільмі «Ніч належить нам». Рік потому Ганс Альберс з’явився разом із Марлен Дітріх у фільмі «Синій ангел». У 1930 році Альберс знявся у комедії режисера Карла Фройліха «Ганс усіх провулків». На початку 1930-х років, окрім зйомок у таких успішних фільмах, як «Бомби на Монте-Карло» та «F. P. 1 не відповідає», він активно виступав у театрі.
Після приходу до влади націонал-соціалістів у 1933 році Ганс Альберс потрапив до списку прихильності Міністерства пропаганди, що робило його недоторканим. Акторові завжди вдавалося триматися від фашистів на певній дистанції й водночас продовжувати зніматися у фільмах та отримувати дуже високі гонорари від нацистів за зняті — зокрема й пропагандистські — фільми за його участю, наприклад, «Карл Петерс» (1941, постановка також Г. Альберса), «Біженці» (1933), «Кати, жінки і солдати» (1935). Невдовзі «Блондинка Ганс» заслужив незаперечну позицію улюбленця публіки в нацистській Німеччині.
В 1946 році Ганс Альберс повернувся до театрального життя, почавши працювати в театрі Хеббель у Берліні, але з часом у актора почалися серйозні проблеми зі здоров’ям, пов’язані з алкоголізмом. Влітку 1960 року, під час театрального виступу він знепритомнів, а згодом лікарі виявили в актора численні внутрішні кровотечі. Ганс Альберс помер 24 липня 1960 року в санаторії в Кемпфенгаузені. Його кремували, а урну з прахом поховали на кладовищі Ольсдорф у рідному Гамбурзі. Останній фільм за його участю вийшов на екрани у 1960 році під назвою «Немає чистішого за ангела», і ця стрічка закінчувалася словами самого Альберса: «Це кінець».
В 1986 році в Гамбурзі відкрили площу, названу на честь легендарного актора, співака і театрального діяча Ганса Альберса. У центрі площі стоїть майже триметрова бронзова статуя актора, створена художником Йоргом Іммендорфом. У теплі дні місцеві жителі тут збираються, щоб весело провести свій вільний час, і це не дивно, адже й сам актор усе своє життя дарував усмішки і гарний настрій своїм глядачам.