У Гамбурзі, місті красивої архітектури та видатних людей, відомий своєю творчістю Макс Бекманн. Він відомий живописець, який охоплює різні техніки, жанри, стилі. Малював під час світових воєн, жив у Німеччині, Амстердамі та Сполучених Штатах, де творив автопортрети, зображуючи їх у малюнках, гравюрах, літографіях, картинах маслом. Саме він досліджував особистості, їх різноманітність та ідентичність, зміни відносно внутрішніх та зовнішніх умов. Далі на hamburgski
Життя художника
Макс Бекманн ріс у Лейпцигу та Брауншвейгу і з раннього віку цікавився ілюстраціями, портретами та аквареллю більше, ніж навчанням у школі. Він втік з навчального закладу, щоб вступити у художню школу Великого герцога Саксонського, всупереч бажанням батьків. Саме його цікавий стиль з гротескним відтінком та почуття форми відкрили перед юнаком двері у світ мистецтва.
Вчителем митця був норвезький живописець Карл Фрітьоф Сміт. Саме у нього Макс Бекманн перейняв стиль малювання, але у художній школі опанував також сучасний живопис просто неба, який мешканці Веймара запозичили у французького імпресіонізму. У 1903 році він нарешті отримав диплом з відзнакою та відправився працювати у Париж, де розробив перші етюди до власної великої роботи “Юнаки біля моря”.
Також подорожував Гаагою, Амстердамом, Схевенінгеном, спостерігав за Рембрандтом, Франсом Хальсом, Яном Вермером та писав пейзажі. У 1906 році художник зі своєю роботою “Молоді люди біля моря” брав участь у Веймарській виставці Берлінського Сецесіону. Ця картина принесла чоловіку гроші та визнання.
Творчий шлях
У 1914 році Макс Бекманн став співзасновником “Вільного сецесіону”. Уже до того періоду він знайшов власний стиль написання картин, але Перша світова війна змінила манеру малювання. Він створив цикл літографій “Пекло”, де продемонстрував післявоєнне життя. Також обговорювали християнську іконографію митця, бо манера живопису стала більш виразною. У 1925 році художник став власником майстерні у художній школі Франкфуртського музею Штеделя. З 1928 року він стає дуже популярним у Німеччині. Здобув почесну премію Рейху в області німецького мистецтва, Золоту медаль Дюссельдорфа, велику ретроспективу в Кунстгалле Мангайма та інші почесті.
У 1947 році художник отримав дозвіл на виїзд у Сполучені Штати, там він працював професором Художньої школи Вашингтонського університету в Сент-Луїсі, а з 1949 року — викладачем Художньої школи Бруклінського музею у Нью-Йорку.
Помер Макс Бекманн через раптовий серцевий напад у грудні 1950 року у Нью-Йорку, так і не закінчивши десятий триптих “Амазонки”.
Виставки у Гамбурзі
Оскільки у минулому досить багато людей переміщувались світом, то багато талановитих людей опинилось й у ганзейському місті. Це стосується і великого митця Макса Бекманна. Жителі Гамбургу оцінили його роботи, тому виставки у місті були досить часто. Найчастіше вони зосереджувались на видатних роботах, які є у Гамбурзькому Кунгстхалле. Презентували його роботи натюрмортів з приватних та державних колекцій Європи, Сполучених Штатів. Були навіть такі екземпляри, які досить рідко виставлялись, але вони показували дивовижний діапазон робіт живописця.
Гамбурзький Кунстгалле готував велику програму освітніх заходів, щоб така подія на довго запам’яталась. Акценти робили на досвіді навчання, адаптувавши все до різних аудиторій. Відвідувачі знайомились з виставкою за допомогою мультимедійного путівника, який готував музей Гамбурга. Так глядачі могли більше дізнатись про творчість митця. Також розробили брошуру для дітей, проводили лекції, бесіди, музичні вистави для молодих людей та дорослих. Така захоплива та цікава виставка запам’яталась жителям міста надовго.