Мабуть, жодне свято у Гамбурзі не має стільки легенд та давніх цікавих традицій, як День Святого Мартина. Щороку ввечері 11 листопада діти з різноколірними ліхтариками урочисто проходять вулицями Гамбургу та співають пісні про Святого. Такі дитячі паради, які називають Laternelaufen (Прогулянки з ліхтариками), організовуються на місцевому рівні церковними парафіями та дитячими садочками. Далі на hamburgski.eu.
Сторінками історії
За легендою, Мартин Турський жив у IV столітті нашої ери та служив солдатом в армії Франції. Якось під час сильної заметілі він зустрів жебрака, який дуже потерпав від холоду та вітру. Мартин розрізав свій плащ на дві половини та огорнув бідолаху, щоб той зовсім не змерз. Через деякий час Мартин побачив уві сні Ісуса Христа. Вчитель сказав йому, що то він приходив в образі жебрака і саме Ісуса Мартін врятував від холоду.
Після цього випадку Мартин прийняв християнську віру та почав проповідувати. Пізніше мешканці міста Тур попросили Мартина стати їхнім єпископом. Колишній солдат не вважав себе гідним такої честі. Відмовляючись від посади він, згідно з легендою, сховався у гусятнику. Сполохані птахи заметушилися й почали голосно кричати. Мартіна знайшли та все-таки призначили єпископом. В іншому переказу сказано, що гуси пробралися до церкви та своїм гоготінням заважали Мартіну читати проповіді. За це птахів переловили та позапікали у печах.
Мартин обіймав посаду єпископа міста Тура майже 30 років. За словами сучасників, за цей час він здійснив чимало чудес. 11 листопада 397 року єпископа не стало. Через деякий час після поховання Мартин був канонізований. Святого вважають покровителем кількох професійних груп на кшталт виноградарів, кравців та ткачів. Також традиційно вірять, що під його опікою знаходяться жебраки, солдати та домашні тварини.
Традиції свята
В часи середньовіччя день поховання святого Мартина збігався із закінченням сільськогосподарських робіт та святом Подяки (Erntedankfest). Також 11 листопада розпочинався піст перед Різдвом, який тривав 40 днів. Використовуючи останню можливість насолодитися смаженою та ситною їжею, люди влаштовували вечерю, де головною стравою був запечений гусак.
А ще, як зауважують історики, саме 11 листопада був останнім днем для сплати податків та феодальних зборів. Дуже часто збори сплачували натуральними продуктами, наприклад, свійською птицею.
Процесії вогнів були досить поширені у часи раннього християнства. Ймовірно, таким чином парафіяни вшановували пам’ять святого Мартина в день його смерті. Вогнища також люди запалювали у полях після збирання врожаю, таким чином дякуючи нивам за їх дари. Дітлахи робили солом’яні смолоскипи, ліхтарі з видовбаних гарбузів та ходили з таким причандаллям вулицями. Такі прогулянки нагадували прадавні звичаї кельтів на честь збору врожаю, від яких бере свій початок Хелловін.
У дитячих садках та школах ретельно готуються до Прогулянки з ліхтариками. Під керівництвом вихователів та вчителів діти виготовляють власноруч ліхтарики, розфарбовують та чіпляють на палички. Потім ліхтарики підсвічують маленькими свічками та несуть по вулицях. Дитячу ходу з ліхтариками супроводжують дорослі в костюмах середньовічних воїнів. Під час Прогулянки з ліхтариками діти співають відомі пісні на кшталт “Laterne, Laterne” або “Ich geh mit meiner Laterne. По закінченні ходи дітлахів пригощають смаколиками – зазвичай це маленькі буханці хліба або кренделі, що за формою схожі на половинку плаща святого Мартина.
Можна сперечатися про те, чи є зв’язок між діяннями Святого Мартина та ходою дітей, але яскраве сяйво дитячих ліхтариків дарують світло похмурим листопадовим вечорам й роблять їх трошки теплішими.