Гамбург — місто, де переплітається нестримна атмосфера портового життя та невичерпна творча енергія відомих людей. Саме тут народився яскравий представник німецької музичної сцени Удо Лінденберг і саме його ім’я асоціюється зі свободою та бунтарським духом.
Удо Лінденберг — рок-музикант, художник і письменник. Його музика і мистецтво наповнені гумором, любов’ю та навіть критикою. Він розповідає про життя людей, кохання, розчарування. У 70-ті роки XX століття він самостійно писав тексти й співав їх, а також був одним із перших, хто почав писати німецькою мовою. Далі на hamburgski.
Раннє життя та початок кар’єри
Удо Лінденберг народився у родині Герміони й Густава Лінденберг у місті Грьоннау, але саме Гамбург став його творчою домівкою. Його батьки були простими робітниками, батько працював монтажником. Ще з дитинства Удо мав схильність до музики, робив перші спроби гри на барабанах. Для цього встановлював бочки від бензину й за допомогою дерев’яних паличок створював музику. У віці 12 років збулася велика мрія хлопця — він отримав власну першу ударну установку. Після цього він сформував першу власну групу “Dixie Devils”.
Вже у 15 років юнак залишив навчання і пішов працювати посильним і офіціантом у готелі “Breidenbacher Hof” у Дюссельдорфі, маючи план пізніше працювати на круїзному лайнері. Також постійно знаходився у пошуку роботи барабанником. Він багато подорожував Північною Німеччиною, Лівією і Францією, де грав у клубах біля американської бази. Повернувшись до Німеччини, Удо приєднався до біт-комбо “Die Mustangs” у Мюнстері, де познайомився зі Штеффі Стефан і “Backi”. Разом зі Штеффі навчався у Вестфальській музичній школі, доки їх не призвали на військову службу.
У 1960-х роках він переїхав до Гамбурга. Приєднавшись до перших гуртів, розпочав кар’єру музиканта. Саме у кварталі Санкт-Паулі він увійшов до музичних об’єднань портового міста, яке вже у той період було центром нових культурних течій. У 1969 році заснував власну групу “Free Orbit” і виступав як студійний запрошений музикант.
Розвиток кар’єри
Справжній злет музиканта відбувся у 1970-х роках, коли він почав співпрацю як барабанник з джазовим саксофоністом Клаусом Дольдінгер. У 1971 році група “Passport”, яку заснував Долдінгер, випустила перший альбом з Лінденбергом зі звучанням барабанів. Також музикант вирішив писати пісні німецькою, коли більшість музикантів виконували англомовні композиції. Його альбом “Daumen im Wind” німецькою, випущений у 1972 році, прорвався на радіо.
1973 рік став проривним завдяки альбому “Андреа Доріа”, який назвав на честь затонулого корабля, і хітам “Alles klar auf der Andrea Doria” і “Cello”. Продалося понад 100 000 копій і Лінденберг врешті отримав великий на той момент контракт на запис серед усіх німецькомовних музикантів. Саме з того часу барабанник завоював особливе місце у німецькій музиці зайнявши нішу між міжнародною музикою та попмузикою різновиду шлягер. Раніше німецькомовний рок обмежувався переважно політичними групами, які були орієнтовані на вузьку аудиторію, тому зухвалий стиль Лінденберга став безпрецедентним поєднанням у німецькомовній музиці.
Також у 1973 році музикант створив “Panikorchester” для турів з персонажами Rudi Ratlos та Elli Pyrelli. Його пісні навіть сприяли розширенню контактів між громадянами Східної Німеччини та ФРН. Були одноденні візи до Східного Берліну, чим і скористався Лінденберг. Там він закохався у дівчину, що стало причиною появою пісні “Wir wollen doch einfach nur zusammen sein”. У 1976 році музикант написав текст пісні “Rock´n Roll Arena Jena”. Через три роки він забажав виступити у Східній Німеччині, але керівництво відкинуло цю ідею. Офіцери Штазі вважали барабанника співаком з анархістською позицією. Вони зневажливо відгукувалися про його одяг і жести.
У 1983 році хіт “Sonderzug nach Pankow” мав великий успіх у Східній Німеччині. Проте текст пісні сприйняли як приниження керівництва і тим, хто вмикав її на публічних заходах загрожувало ув’язнення. Врешті Удо дозволили заспівати її у Східному Берліні після тривалих переговорів, адже співак відкрито виступав проти поділу Німеччини.
Культурний вплив
Музикант був тісно пов’язаний з Гамбургом, адже місто стало точкою його роботи. Він проживав у готелі “Hotel Atlantic Kempinski”, багато разів виступав у мегаполісі, включно з численними концертами у Гамбурзькій “Barclaycard Arena”, де збирав тисячі шанувальників. Варто зазначити, що Удо Лінденберг брав участь і в культурному житті міста. Він займався підтримкою молодих музикантів, брав участь у різноманітних соціально значущих темах, наприклад, від боротьби за свободу слова до підтримання прав людини.
Хоч Лінденберг суто німецький співак, але його ім’я відоме далеко за межами країни. Він співпрацював з Ерік Бердон і Гелен Шнайдер. У сучасності захоплюється не лише рок-музикою, а і є художником і громадським діячем. Його картини продають на аукціонах, а на виставки приходять тисячі людей.
Отже, Удо Лінденберг змінив німецький рок, впливаючи на сучасну німецьку культуру. Музикант вдало поєднує бунтівний дух рок-музики з глибокими соціальними темами. Для багатьох людей саме його пісні стали символом боротьби за справедливість, свободу і людську гідність.