Є люди, які народжуються в рідному місті й присвячують життя тому, щоб зробити його кращим. А є такі люди, які зустрічають місто лише одного разу, але вже не можуть з ним розлучитися, роблячи все для того, щоб це місто так само полюбили й всі інші. Саме таким є Джон Ноймайєр — відомий хореограф і керівник Гамбурзького балету. Більше на hamburgski.eu.
Життєвий шлях Джона Ноймайєра та його становлення як хореографа
Джон Ноймайєр народився 24 лютого 1939 року в провінційному американському Мілуокі, штат Вісконсин. Саме там він зробив свої перші кроки в класичному танці, навчаючись у коледжі університету Маркетта. Окрім того, він відвідував балетну школу в Чикаго, де також вивчав техніку танцю модерн, виступаючи в трупі Сібел Ширер. У 1961 році Ноймаєр закінчив коледж і здобув ступінь бакалавра мистецтв зі спеціалізацією в англійській літературі та театрі.
Швидко зрозумівши, що в Сполучених Штатах йому ловити нічого, одразу після отримання диплома бакалавра майбутній балетмейстер вирушив до Європи, де бажав поглибити свої знання європейських танцювальних традицій. Розпочав він з Копенгагена, де навчався танцю у Віри Волкової, педагога-репетитора Данського Королівського балету — пізніше він присвятив жінці балет «Гамлет». Через деякий час школа Королівського балету Великої Британії теж зробила свій внесок у його навчання. Так, під час свого перебування в Лондоні в 1962-1963 роках на Джона Ноймаєра звернула увагу Марсія Гайде, яка була прима-балериною Штутгартського балету. Ця талановита актриса зіграла вирішальну роль у долі Джона Ноймайера. Спочатку вона розповіла про молодого американця своєму наставнику, керівнику Штутгартського балету Джону Кренку, який одразу взяв його на роботу. Пізніше вона виконувала головні ролі у багатьох постановках Джона Ноймайєра, зокрема у знаменитих балетах «Дама з камеліями», «Третя симфонія Густава Малера» і «Трамвай „Бажання“». Їхня спільна творча робота стала ключовою в його кар’єрі як хореографа.
У 1969 році Джон Ноймайєр став керівником Франкфуртського балету, і це стало початком його зіркового шляху у світі хореографії. Вже через два роки, в 1971-му, його незвичайний підхід до класичних постановок, таких як «Лускунчик», «Ромео і Джульєтта» та «Дафніс і Хлоя», привернув увагу театрального світу. Його інтерпретації були свіжими, несподіваними, і викликали справжній інтерес, закріпивши за Джоном Ноймайєром репутацію новатора в балеті.
Початок роботи в Гамбурзькому балеті та новаторство хореографа
У 1973 році Джон разом із групою артистів Франкфуртського балету вирушив до Гамбурга, щоб відродити балет Гамбурзької державної опери. У той час ЗМІ називали Джона Ноймайєра наймолодшим художнім керівником балету у світі, але його прихід до Гамбурга викликав недовіру. Першим його кроком на новій посаді стало звільнення багатьох артистів, що не могло не викликати напруження в трупі. Проте цей сміливий початок був лише частиною його великого плану щодо відродження Гамбурзького балету, який згодом вивів трупу на новий рівень. Одна з перших денних лекцій про балет, супроводжувана танцювальним показом (нині — фірмовий знак Гамбурзького балету, а тоді — новинка для цієї трупи та її публіки), змусила всіх забути про будь-які непорозуміння і недовіру.
У цей період балетмейстер ставить зовсім нові постановки: «Сагу про Короля Артура», «Сон у літню ніч», «Гамлета» та «Отелло». Відтоді балет Гамбурзької опери розпочав нову епоху, і згодом став однією з найвідоміших труп у світі, а сам Джон Ноймайєр здобув неймовірну славу та численні нагороди як у Німеччині, так і за її межами.
У Гамбурзі традиції класичного балету були не надто розвинені, саме тому він вирішив приділити велику увагу освітній роботі. У 1975 році Ноймайєр заснував Фестиваль Гамбурзького балету, який збирав найкращих світових зірок. Для цього балетного саміту хореограф ставить спектаклі «Вацлав», «Нижинський» та відновлює балет Михайла Фокіна «Павільйон Арміди». В 1976 хореограф ставить свої знамениті «Ілюзії як «Лебедине озеро» і «Гамлет-мається на увазі», а на наступний рік ставить: «Легенда про Йосипа» та «Четверта симфонія Густава Малера».
Відкриття хореографічної школи та завершення карʼєри у Гамбурзькому балеті
Все своє життя Джон Ноймайєр дихав балетом і робив усе можливе, щоб зберегти та продовжити це мистецтво. У 1978 році, він заснував Гамбурзьку балетну школу. А вже восени 1989 року вона отримала власне приміщення — «Центр балету», надане муніципалітетом Гамбурга. Школа включала інтернат для учнів і 9 репетиційних студій. Згодом понад 80% трупи Гамбурзького балету складали випускники цієї школи. У лютому 2006 року Ноймайєр заснував спеціальний фонд для збереження свого творчого спадку, закріпивши за Гамбургом усі права на унікальну колекцію, що включає мистецькі об’єкти, архіви та бібліотеку. Він поставив понад сто балетів і часто самостійно оформляв свої постановки, бувши художником по костюмах.
В одному з інтерв’ю він сказав: «Кожен балет, кожна постановка — це частина мене. Я не можу створювати балет про те, що мені чуже. Я повинен знайти в ньому частку себе, щоб надати йому справжність».
Ера Джона Ноймайєра в Гамбурзі завершилася влітку 2024 року. Один з найвидатніших хореографів сучасності покинув свій пост художнього керівника Гамбурзького балету. Прощання з публікою було особливим — прем’єрою його балету «Епілог».
Невтомна праця Джона Ноймайєра, його відданість мистецтву і прагнення до досконалості зробили Гамбурзький балет одним із найкращих у світі. Завдяки йому місто стало центром балетного мистецтва, а його ім’я назавжди закарбувалося в історії Гамбурга.